Скільки може коштувати повернення людей на Місяць, що отримають науковці й чому NASA так наполегливо прагне встигнути саме до 2028 року?
25 жовтня 2026 року
23 жовтня NASA представило прискорений план місячної програми Artemis. Після перегляду архітектури агентство сподівається повернути американських астронавтів на поверхню Місяця у 2028 році, а за сприятливих умов — провести того самого року ще одну висадку. Технічні рішення SpaceX і Blue Origin стали цікавішими та в деяких аспектах раціональнішими. Але залишаються питання, які на космічних презентаціях зазвичай відступають на другий план: скільки все це коштуватиме, що дасть науці і чому дата повернення має таке політичне значення?
Скільки коштуватиме одна експедиція?
Почнімо з вартості системи, яку вже має NASA. У 2021 році генеральна інспекція агентства — Office of Inspector General (OIG) — оцінила виробництво та експлуатацію одного комплекту SLS/Orion приблизно у 4,1 млрд доларів за запуск. Ця сума не включала раніше витрачені багатомільярдні кошти на розробку ракети й корабля.
Важливо не плутати цю історичну оцінку з підтвердженою вартістю майбутньої Artemis IV. Нова архітектура передбачає модернізацію SLS і зміну операцій з Orion, тому точну ціну експедиції 2028 року поки назвати не можна. Але сама величина демонструє: лише доставка астронавтів у космос і забезпечення їхнього повернення обходяться в мільярди доларів. А місячний посадковий апарат потрібно оплачувати окремо.
Особливо складно оцінити варіант SpaceX. Для польоту Starship HLS знадобиться орбітальне паливне депо, серія танкерів із рідкими метаном і киснем, переливання та зберігання кріогенного пального, а також сам посадковий корабель. Оскільки число заправних рейсів досі остаточно не визначене, будь-яка конкретна сума буде лише сценарною оцінкою.
Спробуймо виконати простий умовний розрахунок. Якщо припустити, що один запуск Starship на ранньому етапі багаторазового використання обходиться в 60–120 млн доларів, то дванадцять заправних рейсів коштуватимуть приблизно 0,72–1,44 млрд доларів. Увага: ні собівартість 60–120 млн, ні число дванадцять тут не є підтвердженим кошторисом SpaceX. Ми використовуємо їх лише як параметри моделі.
Потрібно додати виготовлення та запуск депо, сам HLS, пілотовану кабіну, наземні операції, керування польотом, резерви та інші витрати. У такій умовній моделі транспортна операція Starship HLS може коштувати приблизно 1,5–3,5 млрд доларів без урахування всієї попередньої розробки. А якщо додати до неї SLS/Orion, скафандри й забезпечення місії, безпосередні витрати можуть наблизитися до 6–8 млрд доларів або перевищити цю суму.
Якщо ж розподілити між першими експедиціями частину розробки, випробувань і сертифікації, умовна економічна вартість може виявитися ще більшою — у межах 8–12 млрд доларів. Це не офіційні цифри NASA і не прогноз бюджету конкретної місії, а приклад того, як швидко накопичуються витрати у складній пілотованій програмі. Для Blue Origin розрахунок буде іншим: її архітектура використовує чотири запуски New Glenn із трьома спеціальними перелітними ступенями, але відкритих даних також недостатньо для достовірного підсумку.
Є й окремі офіційні орієнтири. У березні 2026 року OIG повідомила, що NASA вже взяло на себе фінансові зобов’язання на 6,9 млрд доларів у програмі Human Landing System, а прогнозовані витрати до 2030 фінансового року становлять 18,3 млрд. Це програмні витрати з обома підрядниками, а не ціна однієї висадки. Їх не можна просто додати до наведених вище сум, бо так виникне подвійний облік. Проте вони підтверджують масштаб: йдеться про десятки мільярдів доларів на розвиток усієї системи.
Чотири години роботи на місячній поверхні
Що саме планують отримати за ці гроші? У матеріалах NASA від 23 жовтня для перших пілотованих висадок описано два виходи на поверхню, орієнтовно по дві години кожен. Разом — приблизно чотири години роботи астронавтів поза посадковим апаратом. Програма передбачає збір місячних зразків і перевірку нових скафандрів AxEMU компанії Axiom Space.
Звісно, сама експедиція буде набагато довшою. NASA розглядає перебування екіпажу на Місяці протягом кількох діб, орієнтовно до тижня, а переліт туди й назад займе ще більше часу. Проте наукова робота за межами кабіни на першому етапі може виявитися дуже обмеженою.
Порівняння з Apollo особливо показове. У липні 1969 року Ніл Армстронг і Базз Олдрін під час першої історичної висадки провели на поверхні поза місячним модулем 2 години 31 хвилину 40 секунд. Вони зібрали 21,55 кг зразків, установили прилади, виконали експерименти та сфотографували навколишню місцевість. А під час Apollo 17 у грудні 1972 року екіпаж здійснив три виходи загальною тривалістю 22 години 4 хвилини.
І ось через майже шістдесят років після Apollo 11 NASA для перших нових висадок передбачає окремі виходи, коротші навіть за найперший місячний вихід людства. Звісно, умови в полярних районах Місяця складніші, а нові скафандри та посадкові системи потребують обережної перевірки. Такі аргументи вагомі. Але вони не усувають питання про наукову результативність надзвичайно дорогої експедиції.
За чотири години зовнішньої роботи неможливо провести масштабне геологічне дослідження. Частину часу поглинуть вихід і повернення, перевірка обладнання, пересування та забезпечення безпеки. А поблизу південного полюса додатковими обмеженнями можуть стати рельєф, освітлення й температурні умови.
Водночас автоматичні апарати можуть досліджувати поверхню тижнями, місяцями й роками, доставляти спеціалізовані прилади, вимірювати склад ґрунту і працювати без ризику для життя людей. Людина краще адаптує програму досліджень до несподіваних знахідок. Але для чесного порівняння потрібно враховувати час роботи й загальну вартість обох підходів.
Пілотована експедиція — це не лише геологія
Було б несправедливо оцінювати першу Artemis із посадкою лише за кілограмами місячних зразків і тривалістю виходів. Її головний результат може бути інженерним: продемонструвати повний цикл доставки людей, посадки, перебування на Місяці, зльоту, стикування та повернення на Землю. Саме ці можливості потрібні, якщо NASA справді має намір створити тривалу систему освоєння Місяця.
Перші експедиції часто виконують роль випробувань. До того ж їхня вартість частково припадає на створення технологій, які згодом можуть використовуватися неодноразово. Тому ділити весь бюджет місії на чотири години виходів і оголошувати отримане число «ціною години науки» було б некоректно.
Проте так само некоректно зовсім відмовлятися від запитання про наукову віддачу. Яку програму досліджень здатні забезпечити автоматичні станції та місяцеходи за ті самі кошти? Наскільки частими повинні стати пілотовані експедиції, щоб витрати на складну інфраструктуру почали виправдовуватися? І чи залишиться після перших символічних висадок стабільне фінансування для справжніх довготривалих робіт? Без відповідей на ці питання важко говорити про стратегію на десятиліття.
Чому NASA так поспішає саме до 2028 року?
Пояснювати прискорення Artemis лише інженерними міркуваннями було б наївно. У повідомленнях NASA від 23 жовтня прямо згадується Національна космічна політика президента Дональда Трампа й ціль повернути американців на Місяць у 2028 році. Агентство також використовує політичну формулу Golden Age of innovation and exploration — «золотий вік інновацій і досліджень».
2028 рік — останній повний рік нинішнього президентського терміну Трампа, а також рік чергових виборів у США, призначених на 7 листопада. Успішна місячна висадка до цієї дати стала б подією колосального символічного значення. Її безумовно представили б як одне з історичних досягнень адміністрації.
Напередодні брифінгу, 22 жовтня, Трамп знову заявив про нібито своє право балотуватися на третій термін, хоча 22-га поправка до Конституції США забороняє обирати президента більше двох разів. Це не доводить зв’язку між його заявами та календарем Artemis, але характеризує політичну атмосферу навколо 2028 року.
Водночас було б помилкою зводити всю програму до президентських амбіцій. Є тривале міжнародне суперництво: Китай планує здійснити пілотовану місячну висадку до 2030 року. США хочуть утримати технологічне лідерство, розвивати космічну промисловість і створити інфраструктуру для регулярних експедицій. Для цього потрібні роки роботи й великі інвестиції незалежно від того, хто перебуває у Білому домі.
Але в мене є ще одне припущення. NASA саме може бути зацікавлене у використанні теперішнього політичного імпульсу. Підтримка президента допомагає захищати бюджет, залучати ресурси й примушує підрядників концентрувати зусилля на пріоритетній програмі. Тому політичний тиск може бути для агентства не лише небезпекою, а й інструментом прискорення. Це мій аналітичний висновок, а не встановлений факт: доказів того, що NASA свідомо підтримує нереалістичні терміни заради фінансування, немає.
Що станеться, якщо програма не встигне?
Проблема в тому, що технічні випробування не підкоряються виборчому календарю. До першої висадки необхідно довести працездатність орбітального заправлення Starship або багатоступеневої системи Blue Origin, провести безпілотні посадки й зльоти, перевірити кабіни та скафандри, а також завершити сертифікацію для перевезення людей. Якщо хоча б одна ключова система виявить серйозні недоліки, знадобиться час на їх усунення та повторні перевірки.
На мою думку, 2029 рік виглядає реалістичнішим орієнтиром для першої пілотованої висадки, а перенесення на 2030-й також не можна виключати. Я не вважаю затримку неминучою, але й не бачу достатніх підстав сприймати дві висадки протягом 2028 року як надійний календар. Ця оцінка заснована на обсязі незавершених випробувань, а не на переконанні, що сучасна космонавтика не здатна повернутися на Місяць.
У січні 2029 року розпочнеться новий президентський термін. Нова адміністрація може змінити бюджетні пріоритети, скоригувати плани місячної бази чи графік польотів. Але може й зберегти підтримку, якщо програма продемонструє реальні результати. Саме тому важливо створювати не експедицію, прив’язану до одного політичного моменту, а стійку систему, здатну пережити зміну влади.
Мій головний висновок простий. Повернення людини на Місяць буде визначним досягненням незалежно від того, станеться воно у 2028, 2029 чи 2030 році. Але історичною перемогою стане не виконання передвиборчої обіцянки, а поява надійної інфраструктури, яка дозволить регулярно й безпечно досліджувати інший небесний світ. І для цього інженерна готовність повинна важити більше, ніж політична дата.
Основні джерела: NASA — прискорення Artemis, 23 жовтня; NASA OIG — вартість SLS/Orion, 2021; NASA OIG — програма HLS, 2026; NASA — Apollo 11 і Apollo 17; The Guardian — заява Трампа про третій термін; Національний архів США — 22-га поправка.
Авторський аналіз за відкритими матеріалами станом на 25 жовтня 2026 року. Оцінки термінів і витрат не є офіційними прогнозами NASA.