Ще одне нове дослідження, результати якого опубліковано 5 листопада в журналі Nature Communications, показало можливий наступний крок у формуванні перших клітиноподібних структур.
У попередньому повідомленні ми розповіли про мікроскопічні краплі, здатні концентрувати молекули та впливати на перебіг хімічних реакцій.
Але для виникнення життя цього могло бути недостатньо. Потрібно було не лише зібрати речовини разом, а й створити більш відокремлений внутрішній простір, у якому могли б відбуватися складні хімічні процеси.
Сучасні клітини використовують для цього мембрани. Але чи могли їхні далекі попередники обходитися без таких складних структур?
Дослідники показали, що короткі ланцюжки амінокислот — пептиди — здатні самостійно утворювати мікроскопічні пухирці зі щільною оболонкою та рідким внутрішнім простором.
Ці оболонки не є звичайними клітинними мембранами. Вони виникають завдяки фізичним взаємодіям між молекулами, які самостійно організовуються в складніші структури.
Більше того, змінюючи послідовність амінокислот, учені змогли керувати властивостями оболонки. Деякі пухирці навіть вибірково накопичували певні структури ДНК.
Отже, такі утворення можуть не лише відокремлювати внутрішній простір, а й впливати на те, які молекули в ньому накопичуються.
Звичайно, це ще не життя. Дослідники спеціально підібрали молекули, і ми не знаємо, чи існували подібні системи на молодій Землі.
Але експеримент демонструє важливу можливість: перші протоклітини могли отримати власний внутрішній простір ще до появи складних біологічних мембран.
Так поступово вимальовується один із можливих шляхів предбіологічної еволюції: від крапель, які концентрують речовини й упорядковують реакції, до структур із власною оболонкою та вибірковим накопиченням молекул.
Це ще не доведена історія виникнення життя. Але вже експериментально досліджуваний шлях, яким нежива хімія могла наближатися до біологічної організації.
Джерело: Nature Communications, 5 листопада 2026
Залишити відповідь